Українському дипломату довелося тікати з Донецька через росіян. Вони хочуть від України другого Алеппо
Екс-депутат Верховної Ради України - Наталія Веселова у 2014 році бачила, як росіяни окупували Донецьку область. Спочатку туди почали приїжджати автобуси з табличками Москва-Донецьк і «спецтуристи». Лише пізніше, за її словами, з'ясувалося, що це диверсанти, які підбурювали людей до незаконних збройних формувань. В інтерв’ю для ta3 вона також розповідає, чому не впевнена, чи оберуть українці знову Зеленського президентом.
Ми не боїмося померти
Український народ останнім часом отримав багато нагород за стійкість і героїзм. Як, з вашої точки зору, війна вплинула на українців? Які зміни ви бачите в собі?
В українців немає мети - стати найгероїчнішою нацією у світі. Для нас ця війна - це боротьба за існування. Якщо ми програємо, то просто зникнемо як нація, як держава. Станемо як колись євреї - народом без держави. Тому багато чоловіків та жінок 24 лютого 2022, не вагаючись пішли в армію. Частина людей виїхали за кордон, щоб врятувати своїх дітей.
Раніше ми не підозрювали, що зможемо з легкістю за декілька годин зібрати достатньо грошей, щоб придбати шість “Байрактарів” чи космічній розвідувальний супутник. А тепер ми зрозуміли, що для нас нема нічого неможливого. Саме тому 93% українців вірять у перемогу України над росією.
Головна помилка росіян у тому, що вони впевнені, що ми однакові, що в нас однакова ментальність. Тому вони намагаються застосовувати до українців ті методи, які можуть зламати та залякати росіян. Але на нас їх терористичні методи діють абсолютно протилежно. З кожним обстрілом ми стаємо ще більш впевненими та рішучими. Нам не страшно вмерти. Найбільший страх українців - це що визвольну війну доведеться продовжувати нашим дітям та внукам. Саме тому ми хочемо перемогти найближчим часом.
Як змінилося ваше повсякденне життя з початком війни?
Найтяжче для мене те, що нам доводиться жити на чужій землі. У вас прекрасна країна з чудовими добрими людьми. Але нам хочеться додому.
В Україні залишились мої близькі. Мій чоловік служить в збройних силах України. Старшому сину 20 років, він вчиться, працює. Мої мама й тато живуть у прифронтовому місті Слов’янськ Донецької області. Стараємось не втрачати зв’язок, щодня телефонуємо або пишемо один одному у месенджерах. Тому що кожен день, кожна хвилина може бути останньою в житті.
Донька ходить до словацької школи. Спілкується з однолітками. Вже досить добре розмовляє словацькою мовою. Діти ставляться до неї дуже доброзичливо, цікавляться Україною. То ж моя донька займається дитячою дипломатією. Закладає фундамент добросусідських стосунків з молодим поколінням найближчої сусідньої країни))
У той час, коли ви працювали народним депутатом, президентом України був Петро Порошенко. Чи розраховували тоді українці на те, що колись Росія може напасти на них військовим шляхом? Чи йшлося про загрозу російської агресії?
Так, війна триває з 2014 року і не припинялась ні на хвилину.
Я вважаю найбільшою помилкою те, що український Парламент у березні 2015 року не проголосував за введення воєнного стану в Україні після кривавих боїв під місто Дебальцеве Донецької області. Тоді українська армія зазнала великих втрат. А росіяни захопили міста Дебальцеве та Вуглегірськ.
Якби ми ввели воєнний стан тоді, можливо зараз не було б такої масштабної війни. Адже на той час більшість українців вважали, що війна занадто далеко від них і можна на неї не зважати. Адже Донецька область знаходиться на відстані понад 700 кілометрів від Києва. Багатьом людям було зручно не звертати увагу на те, що російська армія кожен день вбивала українських військовослужбовців і мирних мешканців.
Є й позитивний момент - за 8 років наша армія стала сильнішою. Це росіяни не врахували.
Ви можете прочитати інтерв’ю з Наталією Веселовою на ta3.com, також словацькою мовою.